Для цього 4 вересня були скликані загальні збори села. Люди з образою і обуренням говорили: долею школи начальство розпорядилося не питаючи у них. І почали вимагати негайного відновлення роботи установи.
На своє зібрання війтівчани запросили Віктора Качура, якого добре знають по довиборах депутата обласної ради в лютому 2012 року. Запросили також журналістів «Немирівського вісника», бо, як виявилося, вони про нашу газету знають. Районну владу на зборах представляли голова Липовецький РДА І.П.Димихін і завідуюча відділом освіти РДА І.Я. Косач. Керівник району у своєму виступі щиро співчував селянам, але нічим їх не радував, посилаючись на надзвичайно критичне фінансове становище. Ні, він не проти відновлення роботи школи, однак, за його словами, грошей на це не було, нема, і не буде, бо навіть витрати на утримання органів управління у районному бюджеті становлять третину до потреби. А очільниця освітянської галузі, жінка, як видно, з характером, навіть розмови на наболілу для війтівчан тему назвала пустопорожніми і дивилася на селян, як на безнадійних фантазерів. Не важко було зробити висновок, що вона давно вже змирилася з фактом «призупинення» (читайте-знищення) школи. Таким чином, сільському голові М.М. Погребняк, висловлюючись військовою термінологією, тримаючи оборону школи, залишилося надіятися лише на підтримку громади. Сама вона, жінка, з усього видно, енергійна і наполеглива, майже рік оббивала пороги різних бюрократичних інстанцій, але відповідь міністерства освіти України теж отримала бюрократичну: і не надійтеся! Марія Миколаївна, виступаючи на зборах, старалася переконати представників влади, що ніяких підстав для знищення навчального закладу немає, в селі 28 дітей шкільного віку, є 9 дошкільнят. До того ж закривати школу з точки зору людяності не гуманно: одна з учениць має обмежені фізичні можливості, тому їздити в школу аж в Іваньках не може навіть шкільним автобусом. Крім того, Війтівці розташовані у такому глухому куті, що і до Немирова, і до Липовця, і до Вороновиці однаково далеко. А ще дорога до Іваньків, куди відрядили дітей, у поганому стані. Батьки скаржилися, що на війтівецьких школярів в Іваньках дивляться, як на нерідних. Місцевий учнівський мікроклімат негативно впливає на їх виховання. То ж школу у Війтівцях, за словами сільської головині та інших виступаючих на зборах селян, треба рятувати негайно. Бо пройде ще рік-два і буде пізно, школа вже зараз спустошена. Адже керівництво школи для облаштування нових робочих місць в Іваньках забрало туди навіть відро, швабру і ганчірку. І взагалі, на думку війтівчан, педколектив, як це не дивно, не чинив ніякого опору ганебному «призупиненню». Головне для нього, щоб була робота і достатньо «годин» для хорошої зарплати. А щоб були «години», то потрібні діти, то ж усіх школярів, не задумуючись, перебазували в Іваньки. За винятком, зрозуміло, учениці з обмеженими можливостями. Селяни скаржилися ще й на таке: коли у 2012 році були довибори депутата Вінницької обласної ради, то вони піддалися на солодкі обіцянки тодішнього заступника голови ОДА Любові Спірідонової. Любов Михайлівна клялася, що не допустить закриття жодної школи, жодного медичного закладу. Але після виборів тільки її й бачили! Повірили на парламентських виборах у 2012 році і Григорію Калетніку, який обіцяв впорядкувати дорогу з Війтівців до Іваньків, та вже, мабуть, й не пам’ятає, що такі села є на карті України.
Збори проходили бурхливо. Люди гнівно засуджували своїх кривдників на високих посадах, які залишили їх наодинці з серйозною проблемою. Але не даремно у народі кажуть, що у суперечках народжується істина. Ось і на цих зборах в гарячих дебетах мало-помалу визріло раціональне зерно: а що як на базі «призупиненої» школи утворити таку установу, яка б потребувала меншого фінансування? Спершу на це натякнув один з місцевих жителів, а відтак цю ідею чітко сформулював почесний гість війтівчан Віктор Качур, який порадив відкрити школу-сад І-ІІ ст. Головне протриматися до прийняття нового районного бюджету. Для цього, порадив Віктор Миколайович, треба оформити відповідне звернення громади до органів районної ради, щоб з нового року відновили фінансування школи. Голова райдержадміністрації схвалив ідею війтівчан і запевнив їх, що він готовий їхати з сільським головою уже завтра до губернатора Вінниччини. Але виникло питання: як бути з обладнанням? Одразу ж на зборах, селяни звернулася за фінансовою допомогою до присутнього в залі сільського клубу представника ТОВ «Зернопродукт МХП», яке орендує земельні паї селян. Але постала ще одна проблема: як відреагують на задум селян педагоги? Адже вони значно втратять у зарплаті. Присутні на зборах декілька вчителів відреагували на ідею стримано.
Іван Демедюк
Редакція «Немирівського вісника» бере на свій контроль боротьбу за відновлення педагогічного закладу у сусідів-війтівчан і висвітлюватиме її у газетних публікаціях.
Немає коментарів:
Дописати коментар