Геройськи загинув ще один патріот з Немирівщини. М.І. Янюк народився 19 грудня 1961 року в м. Рахові Закарпатської області. Навчався в Ленінградському фізико-технологічному інституті, здобув професію інженера. працював на різних відповідальних посадах, де зарекомендував себе як професіонал своєї справи, був надійним товаришем, чоловіком, батьком та братом.
В непростий для України час, Микола Іванович прийшов у Немирівський військкомат добровольцем, за покликом душі. Був призваний по мобілізації 9 березня 2015 року та направлений для проходження військової служби в 184 навчальний центр, де здобув військову професію сапера. В подальшому службу проходив у І-му саперно-мінному батальйоні військової частини 2970 в м. Артемівську Донецької області.
Під час перебування в зоні АТО отримав поранення, після курсу лікування, без роздумів повернувся до військової частини до бойових побратимів.
23 серпня 2015 року, близько 11 години, під час огляду взводного опорного пункту в селищі Золоте Луганської області він наткнувся на ворожу розтяжку, внаслідок чого отримав поранення. Був доставлений до лікарні м. Сєверодонецьк де лікарі боролися за його життя, але, на жаль, рани виявилися несумісні з життям. Ціною свого життя Микола Янюк врятував від загибелі двох своїх побратимів, з якими заступив на караул. Він завжди йшов попереду, щоб прикрити від небезпеки інших.
Поховали Миколу Янюка 27 серпня на центральному кладовищі міста. У цьому сумному дійстві взяли участь рідні і близькі Героя, представники районної і міської влади, працівники військкомату та військові. Прощальну процесію відкрив міський голова Олександр Качур. Виступили також заступник голови райдержадміністрації Петро Бугаков, депутат райради Микола Костюк, голова ГО «Немирівська організація ветеранів АТО» Богдан Осадчий, керівник Вінницького обласного ГО «Самооборона майдану» Андрій Книжник, від волонтерів Немирова Віолета Чегорян.
Але на похорон, на жаль, прийшло дуже мало людей. Схоже до похорон загиблих Героїв у нас уже звикли. І це вже не є надзвичайною подією. Люди стомилися чекати, коли скінчиться ця неоголошена війна, яка забрала уже життя тисяч українців.
Немає коментарів:
Дописати коментар