Немирівчани у боротьбі за суверенність держави

Осередок борців за свободу і незалежність України під назвою "Меморіал" був створений у м. Вінниці в 1989 році. Він діяв приховано і зазнавав переслідувань від КПУ, КДБ, прокуратури та міліції. А в серпні 1990 року, коли було проголошено декларацію про державний суверенітет України, осередок "Меморіалу" перейменували в осередок Народного руху України, який уже відкрито вступив у протистояння з владними структурами Вінниччини.

У Немирові осередок Народного руху за перебудову і незалежність України створено 5 серпня 1990 року. До його складу увійшли добровільно, за покликанням совісті, крім мене, Олександр Засієнко, Борис Майданюк, Олександр Писаренко, Олександр Міленко (на жаль, останній згодом виявився провокатором, який працював на КДБ). Члени осередку спочатку діяли приховано, бо рухівців переслідували, але згодом вийшли з підпілля і почали створювати осередки в інших населених пунктах району. Сьогодні я хочу назвати прізвища перших учасників боротьби на Немирівщині, які, не боячись, заявили про свій протест. У Брацлавській зоні - це Володимир Жук, Лідія Яковенко, Іван Куцурук, Анатолій Б’ялковський (села Чуків і Вовчок), Василь Циганчук (В. Бушинка, М. Бушинка та Гиренки), Яків Пачос (Стрільченці, Мухівці, Сокілець, Олексіївка), Петро Карпенко (Ковалівка, Сподахи, Головеньки, Боблів), Володимир Качур (Обідне Воловодівка), Михайло Іщенко (Зарудинці, Кароліна, Н. Кропивна, Райгород), Володимир Гончарук  (Рубань, Потоки, Бундурівка), Станіслав Кирашенко (Кірово, Монастирок, Будки), Іван Дзюбенко (Гунька, Медвежа, Никифорівці, Байраківка), П. Стребушний (Бугаків), В. Грушковський.
В процесі дій НРУ в районі до його осередку приєдналися Андрій Мохник, Анатолій Кучер, Борис Оначенко, Світлана Київська, Валентин Буко, Михайло Нич, Петро Дзюбенко. Всього було 455 чоловік, але не всіх їх знали в обличчя. Слід сказати, що влада постійно вимагала від керівників осередку списки його членів, щоб знати своїх опонентів. Влада, у якій залишилися колишні "партократи", усіма силами боролася за свої крісла. Це на їх совісті розруха, яка сталася у районі за роки незалежності. Назву їх. Це - Михайло Матієнко, на совісті якого загибель Немирівського цукрового заводу, Степан Глусь, через жадібність якого практично знищено торгову марку Nemiroff, і завод, який був гордістю не лише нашого міста, але й усієї України, збанкрутував, Михайленки у повному сімейному складі, які "прихватизували" колишній Брацлавський експериментальний завод, але до цього часу не заплатили акціонерам підприємства, які вклали у нього свої "ваучери", жодної копійки, Олександр Конотоп, який з допомогою колишнього голови РДА, депутата обласної ради Петра Михайленка "розбазарював" лікарню. Добиває народну освіту у районі начальник відділу освіти РДА Михайло Чорний, який, поголовно закриваючи школи, нібито через відсутність коштів, привласнив чималеньку суму освітянських гривень. Але "оновлена" влада ніяк на це не реагує.
Під час майдану заступник голови РДА Олександр Лесько, колишній компартійний працівник, у наказовий спосіб відправляв у столицю антимайданівців, а сьогодні він практично очолює РДА і підбирає бійців у зону АТО.
Незабаром вибори у ВР України. Кого обиратимемо? Знову колишніх партійних працівників? Знову Григорія Калетніка? Нехай немирівчани знають, що на так званому спиртзаводі "Наливайко" цього нардепа у Вінниці виявили 6 автомашин швидкої допомоги, 4 з них відправили у Немирів. Де вони? А ще на дачі Г. Калетніка правоохоронці виявили 13 стволів нарізної стрілецької зброї та набої до неї. Питається: де вона зараз, ця зброя, і проти кого буде заготовлена? Мабуть, не для подальшої боротьби за Незалежність України!

 Іван Головенько, 

голова районного осередку НРУ у 90-х роках