На Замковій горі 24 роки тому

Серпень 1990 року. У Брацлаві на Замковій горі виступають
активісти національно-визвольного руху. Немирівчанка Марія
Петришин виконує пісню "Ой, у лузі червона калина".
Поруч з нею її донька Леся

громадськість Немирівщини розпочала активну боротьбу за незалежність свого краю і всієї України

Брацлавчани можуть гордитися, що національно-визвольний рух на Немирівщині на початку 90-х років минулого століття активно розпочався саме в їх селищі. А було це так. Влітку 1990 року до Брацлава, зачувши про славне козацьке минуле цього краю, приїхала група студентів львівських вузів. Тут вони вирішили провести свої канікули, а заодно здійснити добру справу: облаштувати на Замковій горі, де колись була фортеця, меморіал Козацької слави. Приїхали львів'яни з своїми наметами, необхідними інструментами. Райкомівська влада не схвалила задум студентів і офіційного дозволу не дала, але студенти не відступили. З Львова возили цемент, воду на гору носили відрами, а землю - спеціальними ношами. Відпочивали лише в неділю. Працювали 3 місяці в дощ і спеку. 

На фото зображено учасників тих хвилюючих серпневих подій. Активістів згуртував
навколо себе Брацлавський селещний голова І.О. Куцурук (у верхньому ряду)

Допомагали їм і місцеві жителі. Зокрема, власноручно селищний голова І.О. Куцурук. Мало-помалу виріс на Замковій горі височенький пагорб, який "уквітчали" великим бетонним хрестом. Урочисто відкрити козацький меморіал вирішили 28 серпня. Мітинг призначили на 15 годину. Але коли студенти і місцеві жителі, які були солідарні з львів'янами, та члени НРУ з Вінниці і Ладижина прийшли на Замкову гору, то, на своє превелике здивування, побачили там мітинг, організований комуністами Немирівського, Козятинського та Калинівського районів. Майоріли червоні прапори, в руках у мітингуючих були плакати з написами: "Рухівці - це бандерівці", "Неофашисти - геть з України!". Непрохані мітингуючі виривали з рук студентів синьо-жовті прапори. І лише міліція завадила сутичці. Але довелося чекати, коли компартійці вгамуються і пропустять студентів до облаштованого ними Меморіалу. І аж тоді розпочався мітинг демократичних сил. Чи не вперше на Немирівщині на Замковій горі Брацлава пролунала пісня "Ще не вмерла України...", яка згодом стала Державним Гімном України.

З того часу минуло вже майже чверть століття. Багато чого не збулося, про що мріялося. Але той день, 28 серпня 1990 року, безумовно, буде пам'ятним для брацлавчан багатьох поколінь... 

Анастасія Полонська