Немирівські політичні пристосуванці широким фронтом рвонули на дострокові парламентські вибори. Це було б навіть смішно, якби їх хтось пов'язував з певною політичною силою. Бо вчора вони ПР, сьогодні ПРУ, а завтра буде ще якесь НАСРУ (Національний альянс союзу рятівників України). Програма-мінімум для них - знову привести до влади своїх людей, а програма-максимум: протриматися у владі подовше і вкрасти побільше. "Плоди" їх "діяльності" на Немирівщині не може помітити хіба що незрячий або ж той, хто не хоче бачити. Але вони навчилися позичати у Сірка очі і повальну руйнацію вперто називають розбудовою, а ще впертіше пруть до влади, створюючи різноманітні партії і партійки.
Вони - це колишні начальники і підначальнички, які пошматували Немирівщину, як цуценята домашні тапочки і хочуть й надалі вижимати з неї останні соки. І хоч вони стараються розфасуватися у різні упаковки - партійки, але практично належать до однієї, під символічною назвою Партія політичних пристосуванців, які постійно змінюють свій політичний колір. Спочатку були червоними, потім - біло-сердечними, відтак біло-голубими, а тепер вони пристосувалися під колір шоколадних цукерок. І як тільки в Україні розпочинається чергова виборча кампанія, вони стараються пролізти в усі виборчі штаби, щоб проштовхнути до влади своїх людей. На виборах Президента України, наприклад, окупували районний та окружний виборчі штаби Петра Порошенка. Щоправда, щось у них не спрацювало, бо, як не старалися, а свого голову райдержадміністрації не отримали. Але те, що ця посада і досі вакантна - це все-таки, як нам здається, їх невеличка перемога. Тепер мають надію на парламентські вибори. Однак тут солідний прокол у наших пристосуванців вийшов: обласний виборчий штаб партії Олега Ляшка, яка має великі шанси увійти до наступного Парламенту, а в районі - реально лідирувати, очолив не їх представник, а людина, яка є опозиціонером до районної збанкрутілої влади, тобто Віктор Качур. Тому в лавах ППП (Партії партійних пристосуванців) зчинилася справжня паніка, яка змусила її членів взятися до такої ганебної зброї, як брутальні наклепи. Причому не лише на керівника обласного штабу, але й на самого Олега Ляшка і його партію. Це щось на зразок Рябкового лементу з-під воріт, хіба що ворота замінює Інтернет.
Але що тут, власне, дивного? Зійшлися поглядами опозиціонери, які прагнуть радикальних змін у владі Немирівщини і в Україні в цілому. А те, що цих змін хтось дуже боїться, то це звичайнісінький інстинкт самозбереження, властивий кожній живій істоті, під яким би партійним прапором вона не дзижчала. А ще це визнання зростаючого авторитету Радикальної партії і її представників на місцях, які навряд чи з політичними пристосуванцями заграватимуть. От і лементують вони з-під воріт. Аж страшно! І смішно...
Анастасія Полонська
Адміністратор блогу видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити