Що ж необхідно зробити селянину, щоб отримати спеціальну бюджетну дотацію за утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби?
Урядовою постановою передбачено: якщо у вашому домогосподарстві народилось теля, ви маєте право отримати дотацію з державного бюджету за його утримання та збереження до певного віку (з трьох до одинадцяти місяців):
- 250 гривень за голову - за молодняк віком від 3 до 5 місяців;
- 500 гривень за голову - за молодняк віком від 6 до 8 місяців;
- 750 гривень за голову - за молодняк віком від 9 до 11 місяців (включно).
Селяни, у яких народились телята, для оформлення дотації повинні взяти ноги в руки і розпочати ходіння по справжнім бюрократичним мукам.
Найпростіше для них звернутись до сільської, селищної чи міської ради (або до уповноваженої нею особи) з тим, щоб було здійснено запис у погосподарській книзі про народження таких телят у їх домогосподарстві.
Найскладніше, та й не дешево, провести їх ідентифікацію і реєстрацію в установленому законодавством порядку. Для цього спочатку необхідно отримати паспорт великої рогатої худоби та ветеринарну картку до нього. У разі утримання 10 і більше голів молодняку великої рогатої худоби необхідно взяти витяг з Єдиного державного реєстру тварин, що потребує ще більших грошей та часу.
Звернутись до фахівців ветеринарної служби або до державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", непросто - не сидять фахівці постійно на одному місці, тому доведеться сходити до них декілька разів, а за надані послуги занести гроші до банку в Немирові.
Обов’язковою умовою отримання дотації є відкриття рахунку у банку, на який буде перераховано дотацію. Для цього діду Вані чи бабці Мані знову треба на день їхати до Немирова.
Якщо зробити копію паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера не важко та й не так дорого, то для одержання паспорта і картки на тварину її власник після прикріплення тварині бирок зобов'язаний поїздити не один десяток разів. Спочатку в 7-денний термін заповнити реєстраційну картку великої рогатої худоби та надіслати її до державної установи ветеринарної медицини для внесення до неї інформації про стан здоров'я тварини. Якщо надсилати по пошті з Хутора Шевченка, або, наприклад з с. Вишківці або с. Ометинці, то через місяць-два можна понадіятись на відповідь. Краще іще раз або два поїхати за 50 кілометрів до районного центру до Державної установи ветеринарної медицини, яка повинна надати цю інформацію в триденний термін. На третій день ветеринарна установа повинна повернути реєстраційну картку власнику-утримувачу худоби. Але ж не повезуть документи кожному дядькові на село. Власник (утримувач) повинен знову їхати в район або надіслати заповнену реєстраційну картку великої рогатої худоби до державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації", При сучасній роботі пошти - це знову, як мінімум, місяць часу. Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин після реєстрації тварини в Реєстрі тварин протягом 10 днів зобов'язане оформити паспорт та ветеринарну картку, завірити паспорт печаткою Агентства та надіслати до філії Агентства в Немирові.
Через місяць-два, а може, й три ходіння по муках телиця може стати коровою, а на корови дотація не поширюється. Поплачуть тоді дід з бабою за грошима, що відірвали з пенсії та виїздили до Немирова. Інші селяни пригадають, як роками отримували дотацію від держави за високу кондицію і вагу худоби, і згадають владу «незлим, тихим словом».
Скільки б не розпинались губернатори та їх представники в районах за те, що сільські голови не працюють з селянами-власниками молодняка ВРХ, скільки б не проводили колегій і нарад на тему: як отримати дотацію на молодняк ВРХ – результату не досягнуть тільки тому, що дід Ваня і бабця Маня не виходять своїми хворими ногами малозрозумілі для них державні та комерційні установи, не подолають їх бюрократичні рогатки.
Думати треба головою, а не ногами старих і хворих селян. Потрібно було своєчасно забезпечити органам державної виконавчої влади електронний документообіг з сільськими радами, а сільських голів уповноважити на подолання прірви у наданні державних послуг селянам.
Настав час, коли держава, в особі своїх держслужбовців, забов’язана брати «ноги в руки» і йти до людей надавати державні послуги, в тому числі і дотації, а не бездумно ганяти їх як Сидорову козу.
Валерій Каричинський,
член спілки журналістів України
Немає коментарів:
Дописати коментар