Рік Кози чи Мавпи, та все одно мери завжди "винні"

А коли Мавпу зробити ще й редактором роздержавленої газети,
то це те саме, що дати їй у руки гранату

(За мотивами «Новорічної мандрівки Діда Мороза», опублікованої у «Прибузьких новинах» 1 січня 2016 року)

Біблійський Мойсей з Єгипту до Землі обітованої добирався 40 років. А от Дід Мороз зразка 2016 року потрапив з Землі обітованої у Немирів за 10 років. Це, щоб в інтимному колі зустріти з казковою Мавпою її рік. Їхав на Козі, яка аж вибрикувала, щоб передати естафету року Мавпі, тому Дід Мороз й добрався швидше, ніж Мойсей.

Ось і Немирів. Але дідусь так довго не був у рідному місті, що вирішив спочатку здійснити нічну екскурсію. Це ж так романтично: і скинув дідусь років з 30 та й вирушив до міста. Зустрічні жінки лякали, що усі містки на підступах до Немирова у жахливому стані. Але на те він і чарівний Дід, який усе може. Отож проскочив, а потім ще й зрадів, що містки гнилі: якщо раптом ворожі танки підуть на Немирів, то всі попровалюються. 

Отже, екскурсія почалася непогано, але коли став обходити підприємства і установи міста, настрій вкрай зіпсувався. Подумати тільки: всі вони тієї ночі не працювали. Лише по подвір'ю "Райагротехсервісу" безпритульні собаки бігали.  Один з них за ногу дідуся вкусив.  Побіг він на "швидку допомогу", а там кажуть, що спочатку дозволу у Гайсині потрібно спитатися. А ще заїжджі "арм'яни" тієї ночі дорогу асфальтували, а слідом за ними їхала ще одна бригада "арм'ян", щоб одразу ж ремонтувати. Однак найбільше вразило Діда Мороза ось що: колись за залізничним переїздом великий склад-магазин працював. По-сучасному, супермаркет. Усе там було. А тепер не тільки собаки, а й вовки виють у чагарниках. "Поїхало все звідси вагоном у якусь іноземну державу, - пояснив черговий по залізничному переїзду. - А решту у Немирові до цього часу розпродують". 

Спересердя Дід Мороз став ціпком гамселити по рейкам. Аж бачить: трактори колоною їдуть. "Куди ви, хлопці"? "В Калинівку, бо в Немирові навіть громадського туалету нема. А знімати штани на морозі не хочеться". І так рвонули хлопці, що аж гази з глушників гучно стрілянули. А, може, то й не глушники стріляли, бо навряд чи хлопцям так швидко вдалося виїхати з Немирова, щоб потребу справити. 

Сповнений вражень Дід Мороз нарешті добрів до рідної Мавпусі, яка, забачивши торбину з подарунками, з радощів аж до люстри підстрибнула. А коли дідусь розповів про свої мандри, зраділа ще більше. "А давай-но надрукуємо усе це в газеті. Є така газета, що різну нісенітницю надрукує, якщо ми напишемо, що у всіх бідах міста винні мери - той, що був колись, той, що став мером потім, і той, що знову повернувся. Про склад-магазин, зрозуміло, промовчимо". "Хіба повірять читачі"? - засумнівався дідусь. "Я їх так заплутала своїми побрехеньками про мера і міську раду, надрукованими сотнями у тій газеті, що вони навіть можуть повірити, що через мера кури погано взимку несуться. А матеріал про твою подорож назвемо: "Новорічні мандрівки Діда Мороза".

І написали. Читайте, хто ще не читав мавпину маячню, у №1 тієї газети.                            

Андрій Брофловський