10 стаття Конституції України чітко гласить: «Державною мовою в Україні є українська мова». То чи не є цей Закон «Про мовну політику» нічим іншим, як піар-кампанією провладної партії перед виборами? Навіщо бунтувати громадян, налаштовувати брата проти брата? Відповідь проста – країну знову ділять навпіл. Одні заробляють собі бонуси перед виборами, показуючи себе «моволюбами», інші рвуть своїм опонентам сорочки, захищаючи українську мову.
То які ж насправді прогнозують наслідки з новим законом?
За словами нардепа Колісниченка, співавтора проекту, новий закон ніяк не вплине на розвиток української мови. Та насправді закон дозволяє не знати мови своєї держави. Одним словом це є стимулом для того, щоб не вчити державної мови як такої взагалі, якщо на це немає бажання.
Перший і головний наслідок. Білоруський філолог і громадський діяч Лявон Бащевський каже: «Досвід Білорусії красномовно показує, до чого політики можуть довести культурно-мовну ситуацію. В умовах пострадянського, постімперського простору будь-яка офіційна двомовність перетворюється на одномовність на користь мови метрополії, бо вона просто сильніша, в даному випадку російська мова визнана світовою. Білоруські цифри це чудово підтверджують. Якщо 1994 року 65% учнів навчалися білоруською, то тепер – 19%. І це все відбулося за 18 років. Фактично, білоруська винищена – її вигнали з університетів, державних установ тощо. Якщо Україна підвищить статус російської, то за 15-20 років це призведе до російської одномовності, що й у нас».
В Білорусі, Казахстані, Ізраїлі люди часто розмовляють російською. Це потужне вкорінене явище. Мова жива, добре розвивається. А от ситуація з українською зовсім інша. Якщо не докладати великих зусиль для її розвитку, вона зникне! Чому Польщу скільки разів ділили, а вона відроджувалась? А тому, що в них єдина мова, релігія, а відтак – єдиний народ!
Другий наслідок. Коли закон почне діяти, це потягне за собою величезні грошові вкладення у впровадження його. Тільки подумайте, скільки бюджетних коштів піде на те, щоб поміняти підручники у навчальних закладах на мови «меншин»? Скільки треба капіталовкладень в освітню галузь? Потрібні вчителі, викладачі, яким потрібно платити зарплату. Відкриття нових класів, поділ їх на «сірих» і «білих», відкриття спеціалізованих шкіл. А телебачення, видавницька справа? Хіба на даний момент у нас все добре, немає ніяких проблем, немає дірок у бюджеті і нам залишилось тільки знову все перевертати з ніг на голову!?
За закон про мови голосували депутати, що перебували у відпустці і на лікарняному.
За законопроект про основи державної мовної політики проголосували 172 депутати, а не 234, як офіційно оголошено.
Серед депутатів, які проголосували за закон, але не були письмово зареєстровані - Ахметов, Янукович молодший, Бережна, Богословська, Васадзе - це тільки з Партії регіонів.
“Оскільки для того, щоб законопроект вважався прийнятим, потрібно 226 депутатів, даний законопроект не можна вважати прийнятим, оскільки очевидно, що “за” нього особисто проголосували лише 172 депутати”, - про це в блозі на “Українській правді” написав журналіст Сергій Андрушко з посиланням на письмову реєстрацію депутатів за 5 червня, оприлюднену на сайті Верховної Ради..
Як голосували за мовний закон наші земляки?
Прикро, що наші подільські депутати-земляки проголосували за Закон, який спрямований на знищення української мови, тобто за другу державну мову - російську. В Інтернеті, на офіційному сайті газети «День» розміщений перелік депутатів, які проголосували за мовний закон (http://www.day.kiev.ua/3051230). І там чітко видно, що депутати С.К. Глусь та Г.М. Калетнік проголосували «за». Коментарі тут зайві. А от В.М. Стретович та В.В. Черній на засіданні були відсутні. Байдужість?..
Олег Русин
Яка думка громадян щодо нового Закону про мову?
Чим більше людина знає мов, тим більше вона Людина. Так говорили древні мудреці. Наші діти сьогодні мають змогу вивчати у школі поряд з українською російську, польську, англійську, німецьку мови. У профільних класах для вивчення іноземної мови відводиться значно більше годин, ніж на вивчення української. І це цілком закономірно. Тому вважаю, що «мовна проблема» надумана політиками. Влада тут перегнула палицю, адже є теми, які можуть призвести до серйозного громадянського протистояння. Упевнена, що це зроблено свідомо заради активізації своїх прихильників на Сході України.
Насправді ж українська та російська мови близькі за структурою, і особливої проблеми для їх розуміння не виникає ні у представників Західної, ні у представників Східної України. Люди прекрасно розуміють один одного, немає жодних проблем під час спілкування.
Цей законопроект є ніщо інше, як намагання звузити сферу використання української мови, перетворити наш народ на «гостей» у власному домі. Мова, віра і земля — ось те, що ще залишилося в українців. І зберегти це для наших нащадків — питання честі та совісті кожного. Якщо здамо нашу мову на поталу політиканам - осоромимося не лише самі перед собою, а й перед «мертвими та ненародженими земляками в Україні та за її межами». Про двомовність в Україні говорять насамперед ті, хто української мови не знає взагалі або ж показово зневажає її та робить усе задля її знищення. У нас — єдина українська нація, єдина Українська держава, єдина українська державна мова.
Раїса Бабчинська,
методист Немирівського
райметодкабінету
Закон про мову -це загроза національної єдності, який призведе до розподілу країни на регіони і прогресивної русифікації...
Любомир Рожанський,
інженер-технолог
У питанні мовної проблеми в Україні потрібно брати до уваги два найважливіших факти. По-перше, юридичний статус російської мови та її фактичне становище задовольняє значну частину російськомовної громади України. По-друге, закон має краще регламентувати те, що вкорінилося в реальному житті, а саме, визначальний статус української мови як державної та російської, як регіональної. На жаль, цього не було зроблено в даному законопроекті. Тому його потрібно або професійно доопрацювати після виборів, або взагалі нічого не приймати.
Василь Кононенко,
кандидат історичних наук
Немає коментарів:
Дописати коментар