Гарна, тендітна, розумна і майстровита дівчина електронним листом звернулася до міського голови Олександра Качура з проханням про допомогу. У листі Галина Пилипенко із Боблова розповіла, як любить життя, як робить його яскравішим, як сподівається і не здається. Однак, для того, аби у неї було більше можливостей насолоджуватися життям, дівчині не вистачає однієї життєво необхідної речі – нового інвалідного візка…
Галинка має золоті руки. Її вишиті хрестиком роботи неодноразово отримували схвальні відгуки і здобували перемогу навіть на Всеукраїнських конкурсах. Свої роботи майстриня не продає, просто дарує. Від цієї дівчини неможливо відірвати погляд - така вона життєрадісна.
Звичайно, така людина не залишає байдужим жодного серця. Тому, за ініціативи Олександра Качура, допомогти дівчині вирішив і Молодіжний парламент Немирова. Збирали кошти у двох міських школах та будівельному технікумі. Особливо активною був НВК №2, за що їм окреме спасибі. Отож усієї суми Парламент, звісно ж, не назбирав, бо треба чимало – 10 тис. грн., але раді з того, що мали, молоді люди вирішили особисто відвідати Галину і поспілкуватися з нею.
І яким же було наше здивування, коли, замість засмученої молодої людини нас зустріла бадьора і усміхнена, Галина, яка ще й нас зарядила позитивом.
Після важкої травми Галина продовжила навчання у ВУЗі, щоправда, з мамою. Кожного року мати добивається для неї путівки до Криму, в спеціалізований санаторій, де лікарі – справді кваліфіковані. Дівчина відвідує виставки, там демонструє і свої вишиті роботи. Вона живе повноцінним життям, не втрачає надію. «Життя на інвалідному візку нічим не гірше, просто перешкод у пересуванні більше», - говорить вона.
Ми були вражені, нам хотілось дорогою додому просто помовчати. Помовчати про те, що у нас є здоров’я, ми без перешкод пересуваємось, перед нами відкрито багато доріг… а ми все ж чимось не задоволені, нам всього мало. Бо шукаємо не того, що потрібно в своєму житті, не вміємо цінувати. І особливо хочеться звернутись до вас, хлопці: в Галинку не можна не закохатися, бо у неї душа справжня. Ви часто шукаєте красу зовнішню, забуваючи заглянути всередину. Шануймо ж свої серця і віддаваймо їх лиш тим, хто цього заслуговує. Цінуймо життя і будьмо відкритими для добрих справ. Сьогодні ж бо ми – молоді і здорові, а завтра… хто зна, що буде завтра…
Анжела Гнатовська
Немає коментарів:
Дописати коментар