У директора М.Г. Рудя здали нерви. У водіїв теж

Як наслідок, 15 чоловік не приступили до роботи та написали заяви на звільнення

Трапилося це в Немирівському пасажирському "АТП -10510". Замість того, щоб вислухати водіїв та роз'яснити їм ситуацію, директор М.Г. Рудь запросив "штрейкбрехерів" з Липовця, щоб вони сіли на автобуси, підписав заяви трьох  працівників, які йому чимось не подобалися, а решті страйкарів сказав так: "Або стаєте до роботи, або я вас теж звільню". До речі, згодом він так і зробив. 

У цьому АТП, як ні в якого іншого сила-силенна проблем. Щоб у них розібратися, голова обертом піде. Але колектив якось до них звик і змирився, навчився переборювати труднощі, хоч, відверто кажучи, залишилися на підприємстві лише найвідданіші. їх би поважати директору, але він виявився далеким від цього. Тому не проблеми стали причиною колективного страйку водіїв-маршрутників, а рішення директора вираховувати із зарплати водіїв податок у пенсійний фонд. До цього податок платило підприємство. Це приблизно 300 грн. Для зарплати в 1200 грн. - дуже відчутно. Директор щось пояснювати відмовився. Тому водії викликали для підтримки журналістів "Немирівського вісника". Виявилося, що ніяких законних підстав урізати зарплату у директора немає, він так зробив, бо він директор. 

Люди скаржилися: М.Г. Рудь не хоче з ними говорити по-людськи, а лише з допомогою ненормативної лексики. Тому терпіння у них лопнуло. 

Розмова керівника з колективом у присутності журналістів все-таки відбулася. Вона була без ненормативної лексики, але й без директорського покаяння. Він продовжував тиснути на водіїв і пригрозив, що розформує підприємство. А між тим, кожен юрист скаже: дії керівника в даному випадку підпадають під статтю "Зловживання службовим становищем". Про мораль і повагу до підлеглих - мовчимо. 

Розходилися усі від директора мовчки. Настрій водіїв свідчив: на цьому вони не зупиняться.  

Коли готувався до друку цей матеріал, то стало відомо, що між керівником і колективом нарешті настало певне порозуміння. М.Г. Рудь відновив на роботі більшість водіїв. Колектив надіється, що на підприємстві відтепер настане мир і спокій. Хочеться вірити, що це буде дійсно так, але сумніви все-таки є. Бо директор у конфлікті  показав своє чи то невміння, чи то небажання рахуватися з колективом. А між тим більшість проблем на підприємстві вирішують все-таки самі робітники, вони не тільки водії, але й майстри-ремонтники, бухгалтери і економісти, які вимушені рахувати кожну копійку, тобто працювати у неймовірно складних умовах. Чи зуміє по-належному оцінити їх керівник - ось головна проблема.              

Іван Демедюк