90- літніх ветеранів вітаємо з ювілеєм!

Анатолію Тимофійовичу Сапатинському, жителю м. Немирова, виповнилося 90 років 23 грудня. Привітати його з ювілейною датою приїхали представники від міської ради і колишній учень Анатолія Тимофійовича по будівельному технікуму Олег Пащенко. Були квіти щирі побажання добра та здоров'я і була хвилююча розповідь ветерана про своє довге і багате на враження життя. Народився А.П. Сапатинський на Житомирщині у 1924 році. На його долю випали і голодомор 30-х років, і Велика Вітчизняна війна. Дійшов до самого Берліна. А немирівчанином став, коли у 1951 році своїми руками збудував просторий цегельний дім на пров. Привокзальному. Там і живе сьогодні. Один. Бо дружина Ганна Петрівна померла ще у 1999 році. Трагічно загинули сини Василь і Володимир. А дочка Валентина живе у Баку.

Всього спробував у своєму життя ветеран праці. Знають його в Немирові, як цукровара, інструктора виробничого навчання будівельного технікуму, бригадира будівельної бригади на залізниці.
Було видно, що він щиро радий і квітам, і вітанням людей, які не всі йому знайомі. Гостинно запросив до хати. І розповів нам про своє довге життя.

Іван Демедюк    

              

19-річним юнаком був мобілізованим на фронт Олександр Тимофійович Гнасько. Разом з бойовими побратимами визволяв рідну Україну, потім з боями дійшов до самого лігва фашизму - Берліна. Визволяв також Прагу. Пізнав гіркоту втрат побратимів.

- Дуже обідно, що вже після капітуляції Німеччини продовжували гинути бійці, які пройшли війну від першого до останнього дня, - каже Олександр Тимофійович. 

Повернувшись з війни фронтовик не відпочивав і дня, хоч мав на це право. Одразу ж поринув у роботу по відбудові народного господарства. Аж не віриться, що йму вже 90 літ. Але, мабуть, тому такий він молодий, що ось уже 65 років завжди з ним поруч вірна дружина Надія Микитівна. Разом з Надьою, так ніжно, любляче називає її Олександр Тимофійович, зростили сина Віктора. Тепер уже й онуки і правнуки дорослі. І в них подружжя Гнаськів душі не чують. Бо переконані, що їхньому роду нема переводу. У цей щасливий ювілейний день вітали міський голова Олександр Качур та інші працівники міської ради. Заспівали усі ветерану "многії літа" і вручили квіти та подарунки. 

Привітали ветерана також районна і міська ради ветеранів і районна організація інвалідів Великої Вітчизняної війни. 

Андрій Леонтійович Кавецький своє 90-ліття відзначає в теплі, добрі, увазі і повазі від своїх доньок Наталії та Ольги і сина Віктора. Не думав, не гадав, що, ідучи дорогами війни і страждаючи від ран, доживе до такого поважного віку. Давненько відійшла за межу вічності дружина. Діти влаштували своє подружнє життя, але ні на день не залишають батька сам-на-сам з його турботами. Донька Наталія заради нього залишила на Донбасі квартиру, роботу і з чоловіком та сином переїхали в Немирів, аби батько не почував себе самотнім. 

Час від часу Андрій Леонтійович поринає у спогади. Пройшов з боями від Дніпра до Вісли, визволяв міста і села, Україну, Польщу і Чехословаччину. 

У день Перемоги Андрій Леонтійович завжди одягає нагороди і виходить урочистий мітинг. І поруч з ним з гордістю за батьком іде син Віктор. 

Незчувся, як прийшло 90-ліття. Зі славним ювілеєм прийшли привітати ветерана заступник міського голови Михайло Кременюк та працівники міськради. З вітальним словом звернувся до ювіляра голова районної організації інвалідів Збройних Сил, колишній військовий комісар району підполковник Віктор Загоруйко. (на фото)           

Микола Костюк, 

голова міської організації 

ветеранів