Стільки часу живуть у парі Євген Андрійович та Ніна Григорівна Червінські
Тільки справжня любов і тільки вона здатна поєднати серця раз і назавжди. Інше питання: яка вона, ця любов, як її розпізнати, вловити, а найголовніше – тримати і не відпускати впродовж життя? Існують сімейні пари, де чоловік і жінка живуть один одним, надихають одне одного, допомагають один одному і при цьому ніколи один одному не набридають. Такі сім’ї “приречені” на довге і щасливе подружнє життя.
Однією із таких сімей у Немирові є Червінські – Євген Андрійович та Ніна Григорівна. Переступивши поріг їхнього дому, відчуваєш, що все у цій сім’ї «на своєму місці» - як щодо домогосподарства, так і щодо відносин чоловіка і жінки. Доля привела тоді ще молодого хлопця Євгена у дім до майбутньої нареченої, юної учениці. Мати Ніни Григорівни, втративши чоловіка на фронті аби отримати додатковий заробіток для виховання двох дочок, взяла на квартиру Євгена. Зараз він вже й не пам’ятає, як довго сплачував за житло грошима, але згадує, що завжди допомагав по господарству, мабуть, недарма. Згодом побралися – йому було 21, їй – 17 років. Побудували будиночок біля батьківського дому, обжилися господарством, народили трьох донечок.
Євген Андрійович спочатку працював в автопарку ослюсарем, згодом перейшов у райвузол зв’язку, де пропрацював 30 років – то слюсарем, то механіком. Поруч з ним, на пошті, працювала сортувальницею- і Ніна Григорівна. На запитання, чи не обтяжувала їх присутність один одного і на роботі, і вдома, вони здивувались, мовляв, як це, ми ж виконували різну роботу? Так само і вдома: разом на вулиці, але кожен виконує свою роботу – вона порається в городі, він – доглядає за своїм дітищем, пасікою. До речі, про бджільництво Євген Андрійович знає все, має свої секрети розведення та збереження бджіл, випробувані часом. Це не єдине захоплення чоловіка: він і на полювання ходить. Щоправда, в качок не стріляє, дружина попросила, бо якось, за словами Ніни Григорівни, чоловік приніс здобич, а під крилом качка заховала маленьке каченя. От і домовились, що більше серце дружини тривожитись не повинне.
Цього літа, 5 серпня, подружжя святкувало неабияку подію – 60 років спільного життя. На ювілей приїхали дочки із сім’ями, онуки та правнуки. Це було велике свято ще й тому, що на нього зібралася вся сім’я, приїхали навть дочки, які живуть за кордоном і на Україну повертатися не хочуть.
Дещо у подружжі Червінських вражає. Вони навчилися жити один для одного. Мабуть, тому відпустили дітей за тисячі кілометрів влаштовувати своє життя. Часто люди похилого віку вважають, що діти зобов’язані приїздити, допомагати… А от Червінські лише просять у Бога здоров’я, щоб вони могли піклуватися один про одного, бо тоді за них будуть спокійними і діти.
Вони й досі сором’язливо і тремтливо дивляться один на одного (як на фото). На запитання, за що так люблять один одного, чоловік відповів, що з дружиною йому пощастило, бо вона дуже хазяйновита, а дружина сказала, що свого дідуся любить за доброту і щирість. Каже Ніна Григорівна, що з чоловіком навіть посваритися не може: все він переводить у жарти, завжди знаходить необхідні слова, щоб її заспокоїти. Часом, не встигає вона на кухні, то він її відправить відпочити, а сам зготує обід, мовляв, він вправніший.
Нещодавно їм зателефонувала одна із дочок і попросила: ви тільки бережіть один одного! Бо їм ще так потрібні мудрі поради та секрети такого довгого і щасливого життя у шлюбі. Коли бачиш, як горять очі людей із таким сімейним стажем, мимоволі мрієш і про свій «один раз і на все життя». Сучасній молоді легше вважати, що любов минає, а потім повертається з кожним новим захопленням. Але ж насправді любов приходить раз у житті, потрібно лише її розпізнати.
Сім’я Червінських своє таке довге і щасливе кохання пояснює такими головними життєвими принципами:
• любити так, щоб отримувати задоволення, роблячи все для щастя своєї половинки, а не для власного задоволення:
• не обмежувати свою половинку в особистому просторі, дати можливість їй себе реалізувати;
• поважати особистість своєї половинки;
• брати частину обов’язків своєї половинки на себе, готовність виконувати як чоловічу, так і жіночу роботу;
• щоб не допускати суперечок, згладжувати непорозуміння посмішкою, тихим словом, або ж залишити свою половинку на самоті, поки вона заспокоїться, тим часом виконуючи заплановану роботу, заспокоюючи себе;
• бути готовим доглядати за своєю половинкою, співчувати її у хворобах, роблячи для неї навіть найдрібніші, на ваш погляд, але дуже важливі для неї речі;
• не нагадувати про помилки один одному: якщо прощати, то на все життя і без дорікань.
Це лише деякі секрети щасливої сім’ї, але вже, якщо дотримуватися їх, то шлюб буде набагато міцнішим. Таким, як у Червінських, коли пристрасть переростає у повагу, а в очах завжди іскриться любов.
Анжела Гнатовська
Немає коментарів:
Дописати коментар