Учора листоноша принесла мені посилку. У посилці покривало, в якову листівка: вітаю вас… І підпис: народний депутат України… Прізвище мені незнайоме. В роду у нас таких немає. Сиджу і думаю: чого б це? Різні думки в голову лізуть.
А що як покривало – це натяк. Його ж на ліжко стелять. Моторошно стало. Аж тут вбігає сусідка, ми з нею у 30-х роках до клубу разом ходили. В руках у неї покривало, тютелька в тютельку як у мене. Похвалитися прибігла, вже й рота розкрила, але так і завмерла: моє покривало угледіла. Та ж сама історія: вітальна листівка, підпис депутата. Чого б це? Сидимо, думаємо, у мене аж голова розболілася, але так нічого і не придумали. А другого дня – знов посилка. На цей раз чайний сервіз. Невже на чай депутат напрошується? Поділилася своїм головним болем з листоношею, а та сміється: «Це, бабусю, скоро вибори. Депутати в цю пору завжди дуже добрими стають. Тому чекайте нових подарунків».
А що як покривало – це натяк. Його ж на ліжко стелять. Моторошно стало. Аж тут вбігає сусідка, ми з нею у 30-х роках до клубу разом ходили. В руках у неї покривало, тютелька в тютельку як у мене. Похвалитися прибігла, вже й рота розкрила, але так і завмерла: моє покривало угледіла. Та ж сама історія: вітальна листівка, підпис депутата. Чого б це? Сидимо, думаємо, у мене аж голова розболілася, але так нічого і не придумали. А другого дня – знов посилка. На цей раз чайний сервіз. Невже на чай депутат напрошується? Поділилася своїм головним болем з листоношею, а та сміється: «Це, бабусю, скоро вибори. Депутати в цю пору завжди дуже добрими стають. Тому чекайте нових подарунків».
Правду казала листоноша. Після цього пішло-поїхало! То посилки приходили, а тепер гості до хати стали заглядати. І не один. Тицьнуть щось у руки і просять: голосуйте за мене. А я з ума сходжу. Сиджу, вираховую, що по чім, цінами цікавлюся, калькулятора з рук не випускаю. Тобто, хочу взнати, хто з кандидатів-депутатів у мене прохідний бар’єр візьме. Спочатку верх мав той, хто про вищу освіту багато говорив. Мовляв, безкоштовною її зробить. І село підніме на ноги (мабуть, для того, щоб на вибори пішло). А потім його став витісняти той, хто дуже за спорт переживає. Цей ще не був депутатом. А хоче. Каже, що зробить спорт дуже масовим, щоб навіть такі, як я, ним займалися. Цей мені теж сподобався, бо внук мій бере участь у різних змаганнях. Може, щось і йому перепаде. Але через якийсь час ще інший кандидат мені до вподоби припав. Обіцяв з корупцією і організованою злочинністю покінчити. Він у цій справі багатющий досвід має. Каже: от-от впаде. Ще б одну каденцію виграти. Передпенсійну.
Сиджу, з розуму сходжу. Завтра вибори. За кого голосувати? Усі хлопці - як на підбір. Надам перевагу одному, то зраджу інших, не голосуватиму зовсім – можуть подарунки відібрати. А вони несуть і несуть… Казав мені один знаючий чоловік, що подарунки ті не за їхні гроші куплені, а за наші. Невже правда?
Розповідь бабусі записав Петро Виборний
Немає коментарів:
Дописати коментар