«Баран у вовчій шкурі»

Колишню тракторну бригаду Сокілецького господарства,
селяни називають секретним об’єктом, бо туди не пускають
нікого. Кажуть, що звідти кожного дня смердить димом, який
отруює повітря, до речі, на фото його видно

   Є поняття, які мають спільний знаменник, про який не так просто здогадатися. От, наприклад, що є спільного між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Мирів», рестораном «Мирів» і громадською організацією «Мирів»? Пояснюємо: в усіх трьох утвореннях фігурує житель м. Немирова Михайло Зазуляк. І скрізь він проявляє прямо-таки завидну активність. Особливо помітною вона була у 2006 році, коли, будучи членом названого вище ТОВ, він
з групою інших «науковців» надурив акціонерів СВАТ «Сокілець» і ледь не скалічив життя молодому та довірливому голові правління. Ця група уклала з головою правління договір купівлі-продажу і придбала за сміхотворну ціну 22 тис.грн. цілий майновий комплекс на так званому фільварку. Це – простора майстерня по ремонту тракторів, 2 зерносклади, навіс для зерна, водонапірна башта, артезіанська свердловина, бензоколонка автомобільні ваги, кам’яна та сітчаста огорожі. До цього неабияк доклав рук і особисто Михайло Васильович, який на той час працював директором молокозаводу, тобто, був впливовим чиновником. Але такий договір голова правління без згоди акціонерів не мав права укладати і взагалі не мав права продавати, бо те майно було під арештом податкової інспекції за борги. Однак він пішов на таке, бо мав великий борг перед податковою інспекцією, який допустив його попередник. Але ж він перевищив службові повноваження. І це добре знали «науковці», в тому числі і Михайло Васильович. Голову правління свідомо «підставили». То ж потім був суд, і хто-зна, як склалася б подальша доля молодої людини, якби не амністія. Саме вона допомогла голові правління уникнути покарання, бо особисто Михайло Зазуляк і пальцем не поворухнув, щоб стати на захист підсудного. Він своє узяв, а далі викручуйся сам, як можеш.
   І така людина, яка не має ніяких моральних принципів,у тому ж 2006 році висунула свою кандидатуру на посаду Немирівського міського голови. На зустрічі з виборцями у районному будинку культури про купівлю майна сокілецьких селян і про «підставу» голови правління ВАТ він, зрозуміло, розповідати не збирався. Однак цей факт все-таки виплив на поверхню. То ж довелося спритному кандидату відповідати.
   Як пояснював виборцям Михайло Зазуляк, на базі фільварку буде збудовано завод по виробництву біопалива з ріпаку. Видно, мав на той час достатньо землі, щоб сіяти цю культуру. Однак вийшло так, що наш кандидат у мери і на виборах провалився, і молокозавод вгробив, і не видав «на гора» ні грама біопалива. Що стосується останнього, то була звичайнісінька баєчка для окозамилювання. Щось на зразок фантазій Остапа Бендера про Нью-Васюки. Тому тракторну майстерню і її обладнання розбазарили, територію закрили з двох сторін міцними брамами і нікого туди не пускають. Місцеві жителі називають сьогодні фільварок секретним об’єктом. Що там робиться, мало хто знає, а хто знає, той розповідати не поспішає, щоб бути подалі від гріха. Тільки кажуть люди, що звідти постійно іде їдючий дим, який шкодить здоров’ю. А більш сміливі кажуть прямо: там випалюють дерев’яне вугілля, яке користується попитом у тих, хто має мангали. Звідки беруть сировину, зрозуміло: поруч Сокілецька дубина. А тепер скажіть: може все те творитися без дозволу хазяїна?
   Мабуть, в пам’ять про вдалу оборудку Михайло Зазуляк назвав свій ресторан милозвучним іменем «Мирів». Там теж він, як кажуть люди, проявляє велику активність. Ну, не п’є, звичайно, а проводить збори громадської організації «Мирів», яка створена для того, щоб мститися Віктору Качуру за потрійний ганебний провал на виборах міського голови. Правда, існує гіпотеза, що та громадська організація складається лише з одного члена і цим членом є голова організації, але це не так важливо. Головне – результат. Перші «ягідки» уже є: наш герой пропустив через районну газету «Прибузькі новини» чутку, що у міській раді мер душить людей. Тих «задушених» не встигають вивозити з міської ради. Ще й назвав міського голову «вовком в овечій шкурі» (то ж нехай не ображається на заголовок цього матеріалу). І що тільки не збреде у голову людині після засідань у ресторані «Мирів». А особливо, коли на носі вибори голови об’єднаної громади…
   Відчуваючи подих майбутніх виборів, Михайло Зазуляк став постійним дописувачем «Прибузьких новин», редактор яких Тетяна Сквірська теж хворіє на «качурофобію». Але ж треба мати хоч якісь факти, на голій брехні далеко не заїдеш. Мозолив-мозолив Михайло Зазуляк затуманений помстою мозок і таки згадав, що Віктор Качур колись збудував навпроти малого ринку невеликий магазин. І знову на першій сторінці «Прибузьких новин» сенсація: мер Качур будує без ніякого дозволу магазини. У запалі газетної творчості Тетяна Сквірська, яка редактувала той «допис», та й сам дописувач забули, що Віктор Качур у 2005 році, не будучи на той час мером, збудував магазин законно і давно вже його продав. Забула, мабуть, і Тетяна Григорівна, що й сама, будучи редактором органу районної влади, утримувала свій магазин і невтомно торгувала товарами для малюків.
   І все-таки, Михайле Васильовичу, попри всілякі побрехеньки, у вашому матеріалі є одне дуже правильне речення. Ви пишете: як би міському голові хотілося, щоб тих депутатів, які проти нього виступають, зовсім не було. Свята правда! Добавимо ще: і щоб Ви чимось зайнялись корисним та щоб вашої ганебної писанини не було. Скільки корисних для міста справ уже можна було б зробити!..

Андрій Брофловський