«Не завжди» чи «Ніколи»?

Кожен може легко оцінити роботу слюсаря чи швачки по тому, наскільки якісно виконані їхні вироби, та як оцінити роботу керівника, особливо, коли йде мова про керівництво органів місцевого самоврядування? А дуже просто. Якість роботи керівника видно за станом об'єкту, яким він керує. Тому сьогодні ми знову поговоримо про найболючіше, про стан нашого району і про екс-керманича, який керував ним майже три каденції.

На жаль, сьогодні Погребищенський район – це як зворотна сторона одногривневої банкноти зразка 1992 року, де зображені руїни Херсонеса. Наш район – це руїна, залишена молодому поколінню на згадку про байдужих колишніх керівників, які й досі на обличчях носять маски патріотів, а на ділі й далі саботують народні інтереси, зраджують національну ідею, за спиною роблять своє.

В четвертому абзаці статті «Ми НІКОЛИ не стояли осторонь проблем збереження району» Володимир Олексієнко пише, цитую: «… НЕ ЗАВЖДИ це відбувалось з нашої, як кажуть «німої» згоди». В мене до Вас питання, ніколи чи не завжди? Просто, коли людина говорить правду, в неї всі слова збігаються, а тут в одній статті Ви самі собі перечите. Результати «патріотичної діяльності» Вашої команди – знищена інфраструктура, зупинена і продана промисловість, ледь не доведена до зубожіння Центральна районна лікарня, в якій чомусь сьогодні, в кризу, є всі елементарні витратні матеріали і вони видаються безкоштовно, а в часи «нормального державного функціонування» цього всього не було. Результатом є збережена приватним підприємцем Ярошенком В.М. логістика збору молока (за що йому спасибі), але не державою, не керівництвом району. Я повторююся, але податкова, санепідемстанція, Укртелеком та управління газового господарства  в Козятині; військомат, держтехнагляд, пошта, сільськогосподарська інспекція з земельних питаннь, фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від нещасних випадків на виробництві та фонд соціального страхування на випадок народження/поховання знаходяться в Липовецькому районі; швидка допомога у нас на балансі міста Хмільник. І це все Ви не вберегли! І та ж проблема з маслосирзаводом, про яку Ви згадували в своїй статті, виникла не одного дня, вона визрівала ще за часів Вашого керування, а якби Григорій Калетнік щиро цікавився великими проблемами простих людей в своєму окрузі, то вже давно всім віддали б борги і всі про цей прикрий інцидент забули. Не знаю як допомагав нардеп, та водогони і газопроводи громади споруджували більше за допомогою місцевих фермерів і власними коштами, а подаровані чашки, хустинки і ручки, які є майже в кожній хаті в нашому районі, особисто мені чомусь нагадують буси, які Колумб в XV столітті дарував місцевим аборигенам, щоб задобрити їх і розпочати експансію Америки.

Ось і виявляється, що Ваше «НЕ ЗАВЖДИ» – реально виглядає, що Ви «НІКОЛИ» не втручалися в серйозні проблеми, і тільки наганяли людям туман про добрих дядьків-патріотів.

Для вас, шановні читачі, на останок скажу наступне: не важливо, які інструменти я використовую для того, щоб робити добрі справи, я їх роблю і не йду ні в кого по головах. А вихвалятися тим, що і кому я доброго зробив – це не моє. Я просто вдячний тим, хто в мене вірить і тим, хто мене підтримує. Дякую!

З повагою, Олександр Сидоренко, голова правління ГО «НОВИЙ ПОГЛЯД», 

депутат районної ради 6 скликання