В Одесі уже «получають справки»

Одещина першою в Україні визнала російську мову регіональною, але мовний закон для інтернаціонального краю виявився надто важким 

    Після пам’ятного 15 серпня 2012 року, коли міська, а згодом і обласна ради дали «добро» Закону України «Про основи державної мовної політики», поголовна русифікація, якої так бояться захисники української мови, в Одесі не відбулася. Так само зустрічає гостей на вокзалі широченне панно «Ласкаво просимо в місто-герой Одесу!» У трамваях оголошуються зупинки чистісінькою українською мовою. Українська реклама. По-українськи читаються назви усіх вулиць і більшості магазинів та банків, а вулиці Чорноморського козацтва ніхто не повернув її колишню назву «Московська». В українському драматичному театрі продовжують ставити виставу українського класика «За двома зайцями». А більшість населення міста, отримавши право вибору, написала заяви з проханням навчати їх дітей в українських школах. 

Але стривожено загомоніла область. Адже закон про мови дозволяє робити регіональною не лише російську, але й будь-яку мову національних меншин, на яких розмовляє 10% населення міста чи села. А на Одещині живуть представники 80 національностей. У Болградському районі 60,8% болгарів, 18,7% гагаузів, у Рейнському – 49% молдаван. Першими заворушилися болгари, які зажадали не лише шкіл з рідною мовою, але й відкриття в Болграді українсько-болгарського університету. Статусу регіональної рідної мови стали добиватися болгари Ізмаїла. Подали свій голос на захист своєї рідної мови молдавани. Мовчать лише українці, ніби їм байдуже… 

    З огляду на це широкої багатомовності злякалися районні і навіть обласні чиновники. Навіщо їм зайвий головний біль з додатковим документообігом. Скажімо, у болградських селах колись писали на російській мові, потім на українській, а тепер буде ведення документації ще й на болгарській. Та й кадри потрібні, які б розумілися на різних мовах. Саме чиновники відмовили у рідній регіональній мові болгарам Ізмаїла, які тут же накатали на українській мові (добре, що вчили її) скаргу на адресу Президента України. Щонайменше дивним видається надпис на одеському біл-борді: «Думай, читай и пиши на родном языке» з емблемою Партії регіонів. На якій мові думати? Якщо на російській, то чому саме на російській? Адже в Одесі мешкає 61,6% українців і лише 29% росіян. Та й відсоток євреїв «тягне» на те, щоб зробити їхню мову регіональною. Стає зрозумілим: автори закону, що представляють Партію регіонів, регіональною хочуть бачити лише російську мову. Їм потрібен був передвиборний піар, от вони і зробили його, апелюючи до російськомовного населення. А інші нацменшини один з лідерів ПР називає сьогодні «купкою людей», для яких закон не писаний. Щоб не дати цим нацменшинам зробити свою мову регіональною, регіонали хочуть тепер підняти прохідний бар’єр до 20%. 

Яка політична сила нафантазувала цей агітаційний щит, встановлений на тролейбусній зупинці у самому центрі Одеси, можна лише здогадатися по його кольорах. “Защитим Одессу вместе”... Від кого? Від української мови? І з ким “вместе“?

    Отже, першою розпочавши впровадження у життя скандального закону, Одеса першою переконалася, на скільки він важкий і недосконалий. Проте це не заважає одному з авторів закону нардепу Сергію Ківалову почувати себе героєм. Сьогодні він вірить у всенародну підтримку і переконливу перемогу на 135-ому одномандатному окрузі у Приморському районі міста Одеси. Його передвиборне гасло: «Одесса знает: Кивалов за Одессу!» Цим він перевершив навіть легендарного Костю моряка, який у відомій пісні запоручався лише підтримкою Молдаванки і Пересипу. А Ківалов «розписується» за всю Одесу. На зустрічах з виборцями президент національного університету «Одеська юридична академія» не червоніючи розповідає, що студенти-першокурсники академії – вихідці з західних областей України, масово пишуть заяви, що хочуть слухати лекції лише російською мовою. Це щось на зразок того, що студенти Вінницького аграрного університету масово рвалися до участі у безкоштовних концертах на підтримку свого ректора – теж кандидата у нардепи Г.Калетніка. А ще Сергій Ківалов обіцяє, що коли його знову оберуть у Верховну Раду України, то він доб’ється для російської мови статусу другої державної. 

   На тлі цьогорічного мовного безладу «офіційною мовою» одеситів все частіше стає суржик. Одеса довгі роки йшла до визнання української мови рідною і навіть полюбила її, а тепер це надбання втрачається. Уже розповідають в Одесі бувальщину про жінку нотаріуса, яка, готуючи доручення, замість «отримати довідку» свідомо написала «получити справку». Це, мабуть, такою має бути ківаловська двомовність. 

Наш КОР.

Немирів-Одеса