Війни найчастіше розпочинають правителі, переслідуючи якісь свої інтереси, а потім у них втягуються прості люди, які в кінцевому рахунку від воєн найбільше страждають. Немирівські війни, висвітленню яких «Прибузькі новини» відвели аж два номери, теж розпочала влада – районна, з допомогою свого надійного партнера – прокуратури, яка останнім часом втручається в усе і всюди, де треба підтримати престиж та інтереси «власть имущих». Навіть коли ця «власть», м’яко кажучи, неправа.
Бо якби було за що «зачепитися», то хіба тяганина навколо земельних ділянок по вул. Петровського у Немирові тривала б аж три з гаком роки? Та прокуратура і суд давно зробили б з міської ради і її голови «мокре місце» за те, що вони виділили людям 209 земельних ділянок. Однак лунають лише голослівні звинувачення, а коли суть та діло, то виходить ціле ніщо. То ж не дивно, що Немирівські війни останнім часом з судових переросли в інформаційні: у владопослушних «Прибузьких новинах» вихлюпнувся справжній бум публікацій запрошених у район акул пера, які, нагромадивши докупи всякої всячини, навіть полінувалися перекласти все українською мовою. Кажуть, що тривали пошуки тих, хто б з місцевих літераторів поставив під публікаціями свій підпис, але тих, хто втратив совість і здоровий глузд, не виявилося. Тому журналіст-найманець підписувався якимось Колядою, якого неможна знайти, щоб подати до суду. А «наколядував» він своїм пером стільки, що розуму непросто зосередитися на головному. Але головною темою все-таки є виділення земельних ділянок по вул. Петровського. Чому ж так довго і нескінченно, як пише автор, «продолжают бурлить страсти» навколо них? «Может, все дело в том, кому именно они достались?» - запитує сам у себе автор-пришелець. Золоті слова і вчасно сказані «Именно в том!»
Впродовж багатьох років у Немирові складалася така практика, що земельні ділянки для будівництва житла отримували вибрані люди з числа начальства і тих, хто коло них. Звідси й кумедні народні назви мікрорайонів: «Царське село», «Поле чудес», вулиця Дем’яна Бєдного (вул. Котовського), де котеджі зростали, як гриби після дощу. Давайте пройдемо і подивимося, хто там живе. Ми, звісно, не хочемо образити цілком пристойних людей, які споруджували там житло. Директори чи прокурори теж є хороші. Але простого люду там – «раз и обчелся». І ніхто не шукав там якихось правових колізій, щоб визнати роздачу ділянок незаконною. А тут – на тобі: міський голова виділив якомусь простолюду землю в одному з найпрестижніших куточків міста. Але скільки не «досліджували» залітні російськомовні журналісти список наділених землею людей, вони так і не знайшли чогось протизаконного. Бо хіба це порушення, коли ділянку отримує бухгалтер міської ради чи громадянини І.Колісник та Е. Засієнко. У них на це є Конституційне право. Вони що – не такі ж люди, як усі? За які заслуги перед Немировом? Але хай розкажуть про свої заслуги новосельці «Царського села» чи вулиці Дем’яна Бєдного, на якій живуть не найбідніші люди. Ось така істинна причина затяжної війни навколо земельної ділянки площею 23 га, що розташована впритул до компанії «Nemiroff». І останнє, схоже, і є найголовнішим у війні, бо дехто там не хоче упустити мальовничий куточок Немирівщини, а знайти правових важелів для цього не може.
А якби заїжджі дослідники-журналісти не топтали стежку від райдержадміністрації до «Nemiroff», а глянули б на тему ширше, то вони «накопали» б стільки цікавого про дерибан землі у районі, що для їх публікацій не вистачило б «Прибузьких новин» до кінця 2012 року.
Олеся Остапенко
Немає коментарів:
Дописати коментар