Людина, яка ніколи не зрадить інтересів виборців

Станіслав Куровський

   Життя прекрасне. Для  кожної людини воно дороге. Але є такі моменти, коли не можеш щось зробити, протистояти злу, можновладцям, системі.

   Так сталося і з нашим кандидатом у народні депутати Станіславом Куровським, людиною чесною та відповідальною,  людиною великої душі та серця. Його життєвий шлях – то великий подвиг. Саме на таких життєвих ситуаціях, які були в цієї людини, людини з великої літери вчаться діти, підростаюче покоління. Прекрасне Жорнище, де народився наш герой у багатодітній селянській родині.
Босоноге дитинство, робота на колгоспному полі, училище авіації, армія, потім тяжкі дороги війни. Хтось, можливо, так і не зрозуміє цього страшного почуття обов’язку на чужій землі. Але сьогодні на прикладі життя Станіслава Євгеновича ми виховуємо глибокі людські почуття молодого покоління. Хіба можна читати без хвилювання рядки поезії Тетяни Яковенко!?  Саме під час одного з уроків літератури рідного краю діти познайомились з поетесою та героєм її поезії.

На дорогах Афганістану,
Серед чорних гірських хребтів
Скільки вас вже повік не встане,
Українських моїх братів.

Юний цвіте мойого краю,
Чую в серці гірку вину.
Боже праведний! Що ми знаєм
Про останню оту війну?

Кажуть нині вже хто що хоче
Про політиків помилки,
А на землю хлоп’ячі очі
З неба дивляться, як зірки.

Ясноокі мрійливі діти,
Що ви бачили у житті?
Там, далеко на Тому світі
Ви не іграшки, ви – святі.
Там, далеко уже над нами,
Де не владна людська брехня,
За свою одиноку маму
Бога просите ви щодня.

   Почуття великої поваги до Станіслава Євгеновича, біль за втраченими його друзями, національна гордість за таких людей переповнила душі дітей. Саме такі уроки-зустрічі допомогли більше дізнатись  не тільки про Тетяну Василівну, а й про її героїв.

   Ми на вас хочемо бути схожими,- сказав Сергій Ч., а Яна П. підкреслила, що  у наш час мало таких людей, які про себе та подвиги не розповідають, а все про друзів, про тих, хто не повернувся з поля бою та їхніх матерів. “Матір і Батьківщина – для мене це два найсвятіших слова, бо як сказав В. Симоненко “За тобою завше будуть мандрувати очі материнські та білява хата…”, - сказав у своєму виступі наш герой. А хіба можна забути вірш “Орденоносець”.

    Ось вам і нагороди, ось вам і наслідки тієї страшної війни, інтернаціонального обов’язку.

Станіслав Євгенович втратив здоров’я, став інвалідом, але найголовне, що він не втратив - великого почуття людяності. Вона проявляється у всьому: у взаємовідносинах з друзями, підтримці у важку хвилину, вірності та відданості людям, яким готовий служити і сьогодні. Бо саме за таких людей потрібно віддати свій голос, саме його хочеться бачити у Верховній Раді. 

Це він – незалежний кандидат, може відверто говорити про події в нашій країні, про сімейні клани, про цинізм влади по відношенню до простих людей. Це людина, яка ніколи не зрадить інтересів виборців, людина, яка буде представляти нас достойно, яка добре знає проблеми округу та буде їх вирішувати. 

   Ось тому ми і повинні підтримати нашого кандидата, а не грошові мішки, які сьогодні намагаються не тільки підкупити виборця, а й принизити його гідність, залякати, заставити нас обрати ярмо не тільки для себе, а й для наших дітей та внуків, які не матимуть майбутнього.    

Він на протезах ходить як своїми. 
Він гарно ходить. Майже й не кульга. 
Минає чарку і не любить диму.     
Він сам встає. І спати сам ляга.

Був кращим там, куди його послали, 
За тим, про що домовились посли.
Й не знати чим на тому перевалі 
Його криваві ноги проросли.

Лідія Яковенко,

учитель-методист, відмінник народної освіти, 

довірена особа кандидата в депутати до 

Верховної ради 

Станіслава Куровського